Лукачик Володимир Михайлович

Дата і рік народження: 18 червня 1987 року

Звання: солдат

Посада: радіотелефоністом у складі 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини

Дата і місце загибелі: 3 червня 2025 року, н.п.Часів Яр Бахмутського району Донецької області

Місце поховання: селище Красне (Красненська ТГ).

Володимир Лукачик народився в селищі Красне на Львівщині. Тут, серед рідних вулиць і знайомих людей, пройшли його дитинство та юність. Освіту він здобував у середній школі №1, яку закінчив у 2004 році. Уже в ті роки вирізнявся спокоєм, доброзичливістю та відповідальністю, що згодом стало його характерною рисою на все життя.

Прагнучи опанувати технічний фах, Володимир вступив до Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку м. Львова, де з 2004 по 2006 рік здобував спеціальність радіомеханіка з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури. Після завершення навчання він продовжив свій шлях у сфері зв’язку: у 2007 році почав працювати електромайстром лінійних споруд електрозв’язку та проводового мовлення третього розряду в місті Буськ.

З 2011 року доля привела його до закритого товариства «Бусол», де він трудився сумлінно, відповідально та з повною віддачею. Колеги згадують Володимира як людину тиху, стриману, завжди готову допомогти. Він умів слухати і підтримувати, ніколи не підвищував голосу й завжди залишався спокійним та врівноваженим. Щирість і терплячість — риси, які супроводжували його всюди.

10 липня 2024 року Володимира було призвано на військову службу. Він, як і тисячі інших українців, став на захист своєї країни, виконуючи обов’язок перед народом і державою. На передовій Володимир служив чесно й гідно, залишаючись тією ж тихою, добросердечною людиною, якою його знали вдома.

3 червня 2025 року в Донецькій області, у Бахмутському районі, в місті Часів Яр, Володимир Лукачик загинув, виконуючи свій військовий обов’язок. Йому було всього 37 років. Неодружений, він залишив по собі світлі спогади в серцях рідних, друзів, колег — усіх, хто мав щастя знати його.

Володимир назавжди залишиться прикладом тихої, але сильної людяності, вірності своїй землі та скромної доблесті. Пам’ять про нього житиме в серцях, а його жертовність — у вдячності тих, хто сьогодні має можливість жити під мирним небом.

Світла пам’ять герою.