ЗАХИСТ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ОСІБ, ЩО СТАЛИ ЖЕРТВОЮ НАСИЛЬНИЦЬКОГО ЗНИКНЕННЯ
Ніхто не може піддаватися насильницькому зникненню. Це положення встановлено Міжнародною конвенцією про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (надалі − Конвенція), до якої Україна приєдналася в 2015 році і зобов’язана як і інші держави – учасниці Конвенції дотримуватися її положень.
Жодні виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення (частина друга статті 1 Конвенції).
Поняття насильницьке зникнення визначено статтею 2 Конвенції. Насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону.
В України правовий статус осіб, зниклих безвісти, визначається Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» (далі – Закон), який також забезпечує правове регулювання відносин, пов’язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів.
Держава зобов’язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти, а з метою забезпечення координації діяльності державних органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі розшук осіб, зниклих безвісти в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та осіб, зниклих безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей створено Комісію з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин – постійно діючий консультативно-дорадчий орган Кабінету Міністрів України (далі – Комісія).
До органів, уповноважених на розшук осіб, зниклих безвісти, а також на виконання інших функцій, пов’язаних з реалізацією Закону, належать Національна поліція України та підрозділи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, визначені Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність”.
Як діяти у випадках пошуків зниклих людей
Заява про розшук особи, зниклої безвісти, з зазначенням інформації, що може сприяти розшуку такої особи, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України.
Така заява може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, об’єднанням громадян або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення. Також відповідна заява може бути подана Комісією, якщо зазначені особи звернулися до неї з повідомленням про зникнення особи.
Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, підлягають внесенню до Реєстру в порядку, передбаченому цим Законом, протягом 24 годин після отримання Комісією від Національної поліції України інформації про зникнення особи за особливих обставин або інформації про отримання заяви про розшук такої особи.
