Пам'ятаємо про цвіт летунства армії ЗУНР
Саме в цей день, 7 лютого 1919 року в Красному поховали летунів ЗУНР, які загинули 5 лютого.
Для вирішення кадрової проблеми авіації ЗУНР в січні 1919 року в Красному створено два навчальні курси для підготовки повітряних спостерігачів і мотористів, старшин-розвідників та підстаршин-механіків. Курс вишколу старшин проводив досвідчений бойовий старшина – полковник Борис Губар. В день були на фронті, в майстернях біля літаків, а вечором слухали курси. Цього трагічного вечора 5 лютого 1919 року в кімнаті біля старшинської їдальні зібралися старшини, щоб послухати лекцію полковника Губара і пройти практичне заняття з теми «Скидання бомб з літака по великорозмірних цілях». Предметом вивчення була бомба німецького виробництва яку сотня декілька днів перед тим одержала у вагоні з бомбами від уряду Директорії з Великої України. Ці бомби були дуже небезпечними бо наповнені вибухівкою – тринітротолуолом (розрахована на рухомі цілі). Напередодні занять полковник розібрав цю бомбу у себе в кімнаті і потім склав її назад, але забув поставити пружину запобіжника. І вже на занятті, коли перед курсантами полковник почав відкручувати у бомбі підривник (так званий «пропелер»), пролунав потужний вибух. Загинув цвіт летунства армії ЗУНРу.
Загинули 8 чоловік:
полковник Борис Губар;
поручники: Орест Гумецький;
Олекса Басин;
Василь Томенко;
Іван Лупул;
Хорунжі: Хазбулат Кануков;
Михайло Нестор;
Осип Швець.
Шість чоловік з восьми поховали у Красному 7 лютого 1919р. Поручників: Томенка в Коломиї, а Лупула в Золочеві.
