Кожна втрата Захисника боляче ранить серце...
Молоді Герої змушені жертвувати найдорожчим — своїм життям, щоб зупинити підлого й цинічного ворога.
37-річний ЛУКАЧИК Володимир Михайлович, мешканець селища Красне, 10 липня 2024 року був призваний на військову службу Золочівським РТЦК та СП. Він служив радіотелефоністом у складі 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини.
3 червня 2025 року, поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області, Володимир загинув, поклавши на вівтар свободи і незалежності України найдорожче — власне життя. Декілька місяців знадобилось рідним, аби тіло їхньої кровинки повернулося додому на вічний спочинок.
Сьогодні громада зі сльозами на очах прощалася із полеглим Захисником. Жалобна церемонія розпочалася на рідному подвір’ї дому, де він проживав. На колінах проводжали земляка мешканці громади. Згорьовані обличчя рідних та близьких Володимира, тихий шелест блакитно-жовтого прапора на домовині… Ще один Герой відійшов у вічність. Ще одна невиліковна рана на серцях усіх нас.
Поховали Володимира Лукачика у рідному селищі Красне з усіма військовими та релігійними почестями.
Вічна пам’ять Захиснику!
Щирі слова співчуття родині, близьким, усім, хто знав Героя. Сили вам пережити це страшне й непоправне горе.
