Велетні українського духу: Степан Бандера та Василь Кук: про що йшлось на круглому столі
Сьогодні, в день народження нашого славного земляка Василя Кука, після молебня в приміщенні селищної бібліотеки ім.І.Тиктора за участю керівництва громади, істориків, вчителів, ветеранів, журналістів та громадськості, відбувся круглий стіл на тему: «Велетні українського духу: Степан Бандера та Василь Кук.
Участь у заході взяли селищний голова Роман Фурда, секретар виконавчого комітету Богдан Глова, голова Львівського Братства ветеранів ім.Генерала Р.Шухевича Наталія Грицишин, вчитель-історик Марія Жеребна, вчитель, станична станиці пласту «Красне» Людмила Гураш, керівник Красненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1 Ірина Чиж, священослужителі Степан Жукровський, Володимир Целень, Юрій Толочний, журналісти Микола Іванців, Євген Ярема, Роман Матвіюк, представники ветеранських організацій Володимир Михайлюк, Мар’ян Длугаш та гості зі Львова, Червонограда, Стрия, Золочева.
Вела захід головний спеціаліст відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Ольга Мазур.
В рамках круглого столу «Велетні українського духу» секретар виконкому Красненської селищної ради, історик за освітою Богдан Глова окреслив роль Степана Бандери у розвитку національно-визвольного руху за Незалежність України. Як було сказано, народився Степан Бандера 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів, Калуського повіту (пізніше Калуський район на Івано-Франківщині). Насамперед було наголошено на впливу постаті батька Степана Бандери отця Андрія, у хаті якого збирались патріотичні українці, прихильники українського відродження, національно-визвольного руху. Андрій Бандера в листопаді 1918 року підтримав формування Західноукраїнської Народної Республіки, організовував українську владу на Калущині, був обраний депутатом парламенту ЗУНР, у 1919 в Станіславі голосував за Злуку ЗУНР та УНР будучи учасником делегації Української Національної Ради від Калушського повіту. Так формувався світогляд Степана Бандери.
Богдан Володимирович пригадав про навчання у Стрийській гімназії, перебування Степана Бандери у скаутській організації Пласт, про те, як майбутній провідник українського національно-визвольного руху хотів у 1927 році поступити в господарську академію в Чехословаччині, але польська влада не дала паспорта і тому це бажання стало нездійсненним. Тоді в цьому ж році Бандера розвивав у своєму селі «Просвіту», заснував рахункове товариство «Луг» та вступив в Українську військову організацію (УВО), яка стала основою для формування Організації українських націоналістів. Згадано і навчання на агрономічному відділі Високої Політехнічної Школи у м. Львів. Вже тоді він представляв ОУН в яку вступив у 1929р. Тоді Степан Бандера разом з іншими оунівцями їздив з виступами по селах, організовував українські кооперативи. Але вже тоді він наголошував, що для економічного розвитку потрібна своя держава. У 1934 році перед самими дипломними іспитами Степана Бандеру заарештовують і ув’язнюють. Слідство тривало аж до 1936 року. Пригадав історик і сумнозвісний Варшавський процес, під час якого 13 січня 1936 року Степана Бандеру звинуватили в організації вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького і засудили до смертної кари, яку пізніше замінили довічним ув’язненням. Саме на цьому процесі Степан Бандера став відомим, здобув авторитет серед побратимів, бо вів себе відкрито назвав громадянином України, крайовим провідником ОУН, розкрив програмні засади ОУН і надав детальну інформацію про голодомор у Східній Україні, про що написали газети. Коли Степан Бандера сидів у тюрмі в Бересті, спецслужби радянської Росії 23 травня 1938 року в Ротердамі убили провідника ОУН Євгена Коновальця і ОУН очолив Андрій Мельник. Та коли розпочалась друга світова війна, з тюрми, де сидів Бандера, втекла адміністрація і всі в’язні вийшли на волю. Повернувшись у лави ОУН Степан Бандера разом з іншими побратимами, які також повернулись з тюрем, вимагав рішучих дій. Закінчилось це тим, що у 1940 році створена окрема радикальна гілка ОУН, яку Бандера офіційно очолив в травні 1941р., куди увійшли здебільшого молоді радикальні націоналісти.
Виступаючим було наголошено, що з ініціативи Степана Бандери та його заступника Ярослава Стецька одним з рішучих і радикальних їхніх кроків стало проголошення 30 червня 1941 року у самім лігві німецької окупації Української незалежної держави. Гітлер почувши таку новину на початку не міг у неї повірити, та усвідомивши це одразу надав вказівку заарештувати Степана Бандеру та інших причетних до цього оунівців. Згодом Степана Бандеру відправили в німецький концтабір Заксенхаузен. Німці вимагали від Бандери відмовитись від Акту відновлення Української Держави, проте Бандера розумів, що якщо зараз відмовиться від Незалежності, то дасть привід ворогам маніпулювати цим в майбутньому, тому був непохитним. Тому в концтаборі Аушвіц убили двох його рідних братів, - Олександра та Василя. Історик зауважив, що убили їх польські наглядачі, хоча навряд, чи вони зробили це без вказівки німецької адміністрації. Можливо для німців так і потрібно було, щоб брати Бандери загинули саме від рук поляків. У 1944 році фашисти Бандеру звільнили і пробували його переконати піти на співпрацю з метою організовувати опір радянській владі. Але на співпрацю з Гітлером Бандера не пішов. Почав організовувати діяльність ОУН в еміграції. Жив в Мюнхені під прізвищем Штефан Попель. Та радянські спецслужби вели справжнє полювання на відомого українського провідника і 15 жовтня 1959р. завербований Богдан Сташинський убиває Степана Бандеру спеціально розробленим для цього пістолетом з ціанідом. В пістолеті була навіть спеціальна сітка, яка ловила скло від роздавленої ампули, щоб осколків скла не було на шкірі і усе можна було подати як серцевий напад, а вбивця перед пострілом приймав спеціальну таблетку-антидот І то перший раз нападник не наважився убити і викинув пістолет. Проте йому дали інший і вбивство таки сталось. Поховали українського провідника 20 жовтня 1959 року у Мюнхені. Та вбивця зрозумів, що тепер полюють на нього самого і здався та про все розказав. У 1961 Німецький Верховний Суд замовником вбивства визнає радянський уряд у Москві.
Згадав секретар виконкому і про факт присвоєння Степану Бандері звання Героя України Президентом України Віктором Ющенком, та антиукраїнські елементи подали до суду і суд в Донецьку відмінив цей Указ. Нажаль тоді апеляції адміністрація Президента програла. Та для всіх патріотичних українців Степан Бандера є героєм, тому ми повинні берегти пам’ять та шанувати таку постать Великого українця, як Степан Бандера, - наголосив Богдан Глова.
Провів виступаючий і паралелі між Степаном Бандерою та Василем Куком, що і у Степана Бандери і у Василя Кука убили двох рідних братів, обоє присвятили себе проукраїнській боротьбі в лавах Організації Українських Націоналістів. Єдине, що Василь Кук таки побачив проголошення незалежності України.
Також з доповіддю виступила вчитель-історик Марія Жеребна, станична станиці пласту «Красне» Людмила Гураш, голова Львівського Братства ветеранів ім.Генерала Р.Шухевича Наталія Грицишин, представники ветеранських організацій та священослужителі. Вони розповіли цікаві факти з життя Степана Бандери та Василя Кука, поділились спогадами та зійшлися у думці в тому, що українцям необхідно єднатися, спільними зусиллями викорінювати зло, що прийшло на рідну землю та вшановувати пам’ять українських Героїм щирою молитвою
, а не політичними гаслами.
 |
 |
