Петришин Василь Михайлович

Дата і рік народження: 14 січня 1998 року

Звання: старший солдат

Посада: старший кулеметник (бронеавтомобіля) 3-го взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення військової частини 3029

Дата і місце загибелі: 8 липня 2023 року, н.п.Мала Токмачка (Запоріжська область).

Місце поховання: село Задвір'я (Красненська ТГ)

Василь народився у с.Задвір'я. Навчався та закінчив місцеву школу. Після завершення навчання поступив та успішно закінчив у Державний навчальний заклад "Ставропігійське вище професійне училище м. Львова», де здобув професію слюсар 2-го розряду.

У мирний час працював у ТОВ НВЛ «Електрон" на посаді слюсар з механічно складальних робіт. Однак поза робочий час не забував і про своє село та улюблене хобі – футбол, де був гравцем футбольного клубу «Задвір'я». Неодноразово був нагороджений грамотами, медалями, та кубками за успіхи у спорті. За що його дуже любили та поважали друзі, колеги та односельчани.

З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ в Україну з патріотичним духом прибув у військову частину, де проходив строкову службу для захисту від агресора (25.02.2022) у складі Національної Гвардії України. Перебуваючи на посаді старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 3-го взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення військової частини 3029. Беручи участь зі своїми побратимами при звільненні захоплених територій у Запоріжському напрямку, провівши декілька вдалих штурмових операцій та звільнивши території від окупантів за що був нагороджений орденами та учасником бойових дій.

Але, на превеликий жаль, 8 липня 2023 року близько 12 години під час ведення штурмових дій в районі н.п. Мала Токмачка прикриваючи свою групу отримав одиночне проникнення наскрізне вогнепальне кульове поранення голови. В пам'яті рідних, знайомих, побратимів та близьких Василько на завжди залишиться тією патріотичною людиною, яка нікому не відмовить у допомозі, пораді та підтримці. Це була душа компанії як і на роботі, так і на відпочинку, і нажаль і на війні. Його оптимізм та щира усмішка завжди надихала усіх до кращого життя. Він був гордістю для своїх батьків, братів, сестер, бабусь, тіток та усіх рідних. У кожного у серці Він є був і буде Героєм, адже йому було і навіки залишилось 25. 

Нагороди:

Відзнака "Почесний Захисник України з Красненської громади" (посмертно).