Силівакін Олександр Миколайович

Дата і рік народження: 29 березня 1972 року

Посада: головний сержант другого стрілецького взводу третьої стрілецької роти.

Дата і місце загибелі: 11 березня 2023 року, біля н.п.Бахмут (Донецька область)

Місце поховання: селище Красне (Красненська ТГ).

Народився у місті Львів. Проживав у селищі Красне. Навчався у місцевій школі, де закінчив 11 класів, після чого вступив до Львівського коледжу, де здобув фах оператора верстатів з числовим програмним управлінням. Після завершення навчання проходив строкову службу в армії у місті Одеса.

Ще з юності був активним і життєрадісним — захоплювався хокеєм та футболом. У зрілому віці віднайшов душевний спокій у риболовлі — улюбленому хобі, яке дарувало йому відпочинок і рівновагу.

Олександр був справжнім прикладом людяності: справедливий, добрий, щедрий. Він був турботливим батьком, дідусем, найкращим сином, братом і другом. Ті, хто знав його близько, пам’ятають Олександра як людину великої честі та чистого серця.

У мирний час працював за кордоном у Нідерландах. Але в перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, без вагань повернувся в Україну. Спочатку вступив до лав Територіальної Оборони, а згодом — до Збройних Сил України, до складу 53-го окремого стрілецького батальйону.

Олександр загинув 11 березня 2023 року при виконанні бойового завдання в місті Бахмут, Донецької області. Він віддав своє життя за Україну, за свободу, за майбутнє своїх дітей, внуків і всієї країни.

Пам’ять про Олександра Силівакіна — це не лише спогад про Героя, але й символ гідності, любові до Батьківщини і людської сили. Його ім’я назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів і всієї нації. 

Вічна і світла памʼять.

Нагороди:

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Відзнака "Почесний Захисник України з Красненської громади" (посмертно).

Почесний нагрудний знак «Золотий Хрест».