В єдності – сила, в розділенні – поразка
Сьогодні в селищі Красне відбулось віче та патріотична хода з нагоди пам’ятної річниці святкування моменту проголошення Акту Злуку Української Народної Республіки із Західноукраїнською Народною Республікою в єдину та неподільну державу.
Молебень відправили отці Володимир Целень, Юрій Толочний та Степан Жукровський.
У заході взяли участь керівництво та працівники селищної ради, школярі, пластуни, педагоги. Ведучі заходу працівниці Центру культури і дозвілля Оксана Кушинська та Уляна Прокопюк нагадали про вікопомні історичні події, наголосивши на величі значення цієї Злуки для подальшого становлення та розквіту України.
Виступаючи перед присутніми секретар виконкому Богдан Глова детально окреслив історію подій цього часу, наголосивши на двох важливих історичних подіях, а саме 105-ї річниці проголошення Української незалежної самостійної держави та 104-ї річниці злуки ЗУНР та УНР.
Розпочав Богдан Володимирович з дня 22-го січня 1918 року. Того морозного дня на Софіївській площі з 11 год. збиралися люди: військові, студенти, учні з викладачами… На будинках замайоріли синьо-жовті прапори. Оркестр грав гімн України. О 12 год. розпочались урочистості. Посол ЗУНРУ Логин Цегельський передав голові Директорії Володимиру Винниченку грамоту про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною. Парадом Галицького легіону Січових стрільців командував Євген Коновалець – майбутній голова ОУН. У людей в Києві на очах сльози. Але щоб зрозуміти передумови об’єднання, Богдан Глова запропонував пригадати 1917-й рік. Після приходу до влади більшовиків за новим календарем 25 жовтня 1917р. (7 листопада за старим), одразу розпочався наступ на східну Україну. Центральна рада в листопаді поспіхом приймає ІІІ-й універсал та проголошує Українську Народну Республіку. Наступ більшовиків триває, які вже в грудні беруть Харків. В результаті цих подій 22 січня 1918 року (за старим календарем 9 січня) Центральна Рада приймає ІV-й універсал, згідно якого УНР проголошено самостійною незалежною державою українського народу. Наступ більшовиків продовжується.
Натомість на західних землях після першої світової війни розпадається Австро-Угорська імперія. Цим скористались західні українці і 18 жовтня 1918р. зібрали у Львові великі збори депутатів, інтелігенції, представників громадських організацій, на яких було утворено Українську Національну Раду, яка уже на другий день проголосила Українську державу.
Президентом якої обрали Євгена Петрушевича. 1 листопада у Львові відбулось успішне українське повстання, що дало можливість утвердити українську владу. Та, як наголосив виступаючий, Європа не бачила незалежної української державності, тому вже в кінці листопада армія ЗУНР відступає.
Розпочинаються переговори про злуку з УНР. В грудні підписують передвступні угоди. 2-го січня ЗУНР відступає до Станіслава, де на засіданні Української Національної Ради 3-го січня 1919р. проголосовано рішення щодо надання повноважень делегації ЗУНРу на чолі з Євгеном Петрушевичем провести об’єднання. Та вороги продовжують наступати. Спроба домовитись з білогвардійцями, які боролись за Росію без більшовиків, провалена, оскільки білогвардійці, просякнуті ідеями російського самодержавства, також не бачать незалежної України. В результаті програли обидві сторони.
Об’єднана держава проіснувала менше року.12 листопада 1919р. відбулась остання спільна нарада ЗУНР та УНР. В грудні Найвища рада Антанти юридично затвердила окупацію Галичини. У 1920 році Варшавський договір був підписаний уже без ЗУНРу.
У 1922 році Україна остаточно анексована. Як зазначив виступаючий, більшовицька влада в Москві назвала Україну «українською радянською соціалістичною республікою» та ввела її до складу радянського союзу.
Присвоїла собі українську історію. Тому Богдан Володимирович звернув увагу на те, що після проголошення Незалежності України у 1991 році, Росія не може змиритися з втратою для себе України. Тому і з’явився «колективний путін» і розпочалась війна. Боротьба за Україну триває. Хто не знає минулого, той немає майбутнього. Пам’ятаємо тих, хто тоді боровся за Україну і хто зараз бореться та гине за її Незалежність.
Музичний дарунок лунав від тріо «Красняночки» та Назара Кузьми.
На знак глибокої поваги, мешканці громади згадали та вшанували хвилиною мовчання героїчні події не лише минулого, а й сьогодення, коли наші славні борці за Україну, віддають власне життя за право жити у вільній і незалежній державі.
Після цього від фігури Матері Божої, що у Привокзальному парку, рушила патріотична хода із 30-метровим прапором України. Учасники покрокували до пам’ятника Борцям за волю України. Там здійснено покладання квітів.
Додамо, що сучасні події нинішньої російської агресії лише підсилюють значимість Акту злуки УНР і ЗУНР тому усіх закликаємо залишатись згуртованими для того, щоб бути сильними і незалежними.
