Вільчинський Андрій Михайлович

Дата і рік народження: 14 листопада 1994 року

Звання: молодший сержант 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади

Дата і місце загибелі: 20 липня 2024 року

Місце поховання: с.Задвір’я

Андрій народився в місті Львові. З дитинства був життєрадісним, добрим і допитливим хлопчиком, який завжди мав щире серце та відкриту душу. Його невід’ємними супутниками були активність, любов до природи та тварин. Особливе місце в його серці займав вірний чотирилапий друг — собака Джек.

Андрій відвідував дитячий садочок, а згодом навчався у Львівській середній школі №3. У вихідні часто разом із батьками та старшим братом навідувався до села Задвір’я, де мав багато друзів і насичене дитинство, сповнене радості, пригод та щирого спілкування.

Він мав велику любов до спорту — грав у футбол і баскетбол, брав участь у різноманітних змаганнях. Відвідував секцію спортивного рукопашного бою, захоплювався паркуром, завжди прагнув бути сильним, витривалим і сміливим.

У 2010 році, закінчивши 9 класів, Андрій вирішив пов’язати своє життя з технікою — ще одним його захопленням були автомобілі. Він вступив до Львівського автомобільно-дорожнього коледжу Національного університету "Львівська політехніка", де здобув спеціальність "Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів" і кваліфікацію техніка-механіка.

Після завершення навчання в 2014 році працював на будівництві, а згодом — водієм. Однак його доля була тісно пов’язана із захистом рідної землі. 23 червня 2015 року він був призваний на строкову службу в лавах Збройних сил України. Службу проходив у Чернігівській області в оперативному командуванні "Північ".

У грудні 2015 року Андрій ухвалив важливе рішення — підписав контракт та долучився до бойових дій у зоні проведення Антитерористичної операції (АТО). Він захищав українську землю в Луганській та Донецькій областях, зокрема в Маріуполі. Після завершення контракту у 2017 році повернувся до мирного життя та продовжив працювати водієм.

24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Андрій без вагань знову став на захист Батьківщини. Він служив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, воював на Миколаївському, Харківському та Донецькому напрямках. Андрій проявив себе як мужній, сміливий воїн, який завжди був підтримкою для своїх побратимів.

3 лютого 2023 року під час боїв у населеному пункті Іванівське на Донеччині він отримав кульове поранення. Пройшовши складне лікування та реабілітацію, Андрій повернувся до строю та продовжив боротися за свободу України.

7 жовтня 2023 року, попри всі виклики війни, Андрій створив власну сім’ю та з надією дивився в майбутнє. У грудні того ж року за проявлену хоробрість і відвагу був нагороджений почесним нагрудним знаком "Сталевий хрест" від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

Свою службу Андрій розпочав солдатом, а завершив молодшим сержантом — воїном честі, мужності та великої любові до рідної землі.

Його життєвий шлях — приклад справжнього патріотизму, сили духу та незламної волі до перемоги.

Нагороди:

Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» від Головнокомандувача В.Залужного.

Відзнака "Почесний Захисник України з Красненської громади" (посмертно).