Рачкевич Михайло Вікторович

Дата і рік народження: 3 листопада 1994 року

Звання: молоджий сержант

Посада: командир відділення безпілотних авіаційних комплексів

Дата і місце загибелі: 10 березня 2025 року, поблизу населеного пункту Шевченко Донецької області

Місце поховання: селище Красне

Михайло Рачкевич народився і виріс у селищі Красне. У рідному краї його знали як доброго, щирого хлопця з відкритим серцем і сильним почуттям справедливості. Він завжди був поруч, коли комусь потрібна була допомога, завжди з повагою ставився до людей, любив рідну землю та цінував кожен її клаптик.

У 2013 році Михайло здобув повну загальну середню освіту в Золочівському коледжі Львівського національного аграрного університету. А вже у 2014 році завершив навчання за спеціальністю «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва», отримавши кваліфікацію техніка-механіка. З дитинства любив техніку, прагнув бути корисним – творити, ремонтувати, підтримувати життя на землі.

Після навчання працював у приватному підприємстві. Міг жити спокійно, будувати власне життя. Але коли війна постукала в двері країни – він не залишився осторонь. Михайло пішов на фронт добровольцем. Бо мав в серці те, що не навчиш у жодному навчальному закладі — мужність, гідність і любов до України.

Служив у військовій частині А4220, був командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів. Це була відповідальна, точна й важлива справа – спостерігати, захищати, рятувати. І Михайло виконував її з честю. За словами командування, він завжди ставився до своїх обов’язків з максимальною відповідальністю, сумлінно, безвідмовно, на нього завжди можна було покластися. Таким він був – світлим, сильним, надійним.

10 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко Донецької області, Михайло загинув. Спершу вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Та стало відомо – він віддав своє життя вірний присязі, захищаючи побратимів і рідну землю.

Михайло був єдиним сином у своїх батьків. У їхньому серці – нестерпний біль.

Пам’ять про Михайла житиме вічно – в очах тих, кого він захищав, у серцях тих, хто знав і любив його, у мирному небі, за яке він віддав найдорожче – своє життя. Його ім’я вписано в історію великої боротьби українського народу за свободу і гідність.

Нагороди:

Відзнака "Почесний Захисник України з Красненської громади" (посмертно).