ХОМЕНКО Володимир
Майстер спорту міжнародного класу, бронзовий призер відкритого чемпіонату Франції в командній першості, переможець відкритого чемпіонату Бельгії, чемпіон Європи в особистій першості, срібний призер в командній першості чемпіонату Європи серед неповносправних у стрільбі з лука. Учень заслуженого тренера України Михайла Хусківадзе.
Народився 15 липня 1959 року в містечку Беняконі Вороновського району Гродненської області (Білорусь). Володимир Хоменко – інвалід з дитинства: ще маленьким упав з табуретки, важко травмувавши хребет. Якби тоді батьки вчасно звернулися до лікарів, може, проблем зі здоров’ям вдалося б уникнути, а так згодом хвороба почала прогресувати – і хлопчикові довелося пролежати в гіпсовому корсеті, не встаючи з ліжка, два з половиною роки. Здавалося, що усе втрачено, світ став сірим, а люди немилосердними. Та це не зламало Володю, бо він вірив у Бога і вірив у свої сили. А терпеливість, цілеспрямованість, доброта і любов допомогли Володимиру створити міцну сім’ю та досягти великих спортивних успіхів. Дружина пана Володимира Люба – інвалід І групи. Усі свої професійні спортивні здобутки Володимир пов’язує саме з люблячою дружиною та її опікою.
Щоправда, Люба спочатку противилася тому, щоб чоловік активно займався спортом. І на те були об’єктивні причини, адже з 1998 року, відколи Володимир у винниківському госпіталі для інвалідів познайомився з паралімпійцями, тренування у Львові були тричі на тиждень. Важко було йому витримувати виснажливі тренування, живучи в Балучині за 50 км від Львова. Але справа була того варта: того ж року він узяв участь у чемпіонаті світу в англійському містечку Сток – Мандевіль, а вже через місяць здобув п’яте особисте місце та командну «бронзу» на відкритому чемпіонаті Франції. Одразу ж у Львові на змаганнях серед фізично здорових спортсменів вибив «кандидатських» 1113 очок, а невдовзі – «срібло» на чемпіонаті України. У 2000 році став чемпіоном Бельгії у відкритому чемпіонаті цієї країни, наступного року – особиста перемога на першості Європи та «срібло» - в командному заліку і звання «Майстер спорту міжнародного класу». Ніби вдруге народився: почесті і поїздки за кордон, гурткова робота. «Що дає мені спорт ?» – запитує себе Володимир. І відповідає: «Я думаю, що ми, інваліди, займаючись спортом, хочемо довести, перш за все, собі, що ми щось уміємо, а суспільству – що не треба нами нехтувати і скидати з рахунку». Окрім спорту, пан Володимир захоплюється українською та світовою літературою, українською класичною музикою, цікавиться старими виданнями книг та журналів. У своєму житті спортсмен ставить за мету залишатися людиною честі і совісті.