Там, де пам’ять стає силою: у селищі Красне вшанували Василя Кука
Є дні, коли історія перестає бути лише рядками в підручниках. Вона виходить на вулиці, стає живою в людських поглядах, у квітах біля пам’ятників, у тихій молитві та гучному Гімні. Саме таким був день у селищі Красне, де громада зібралася, щоб відзначити 113-річчя від народження Василя Кука — людини, чия доля нерозривно вплетена в долю України.
Біля меморіалу «Борцям за волю України» та біля могили останнього головнокомандувача УПА не було випадкових людей. Тут стояли ті, для кого слово «незалежність» має справжню ціну: селищний голова Роман Фурда, представники ради, священнослужителі, члени Красненського братства імені Романа Шухевича, педагоги, мешканці громади. Та головною постаттю цього дня був не хтось із промовців. Головним був сам Василь Кук — у спогадах, у словах, у тиші між рядками. Усі різні — але об’єднані пам’яттю.
Молитва, яку провели отці Степан Жукровський і Юрій Толочний, звучала як спокійний, але впевнений голос історії. Квіти лягли до могили не просто як знак пошани — як подяка. За витримку. За віру. За приклад. Державний Гімн України пролунав особливо сильно, а хвилина мовчання нагадала: свобода ніколи не була дарунком — вона завжди була вибором.
Ведуча заходу Оксана Кушинська нагадала: Василь Кук не просто воював за Україну — він жив нею. Для нього бути українцем означало не лише походження, а відповідальність. І саме такі люди формують націю — не гучними гаслами, а власним прикладом.
Особливий настрій події створили повстанські пісні у виконанні хору працівників культури «Галичаночка». У цих мелодіях звучала не лише минувшина — у них відчувалася сучасність, бо боротьба за свободу триває й нині, вже в інших умовах, але з тією ж вірою.
113 років від дня народження Василя Кука — це не просто дата. Це ще одне нагадування, що герої не зникають разом із часом. Вони залишаються в наших рішеннях, у нашій стійкості, у нашій здатності не здаватися. І поки в Красному збираються люди, щоб сказати: «Ми пам’ятаємо», — ця історія продовжується.
